На межі XIX-XX століть у світовій драмі почали з'являтися нові типи драматичних
конфліктів. Принципово новим у розвитку театру було те, що ідеї, а не особисті
взаємини героїв стали головними, активними й драматичними учасниками сценічної
дії. Саме Б. Шоу (Нобелівська премія — 1925 року) разом із Г. Ібсеном і А.
Чеховим був "батьком" гостро соціальної, інтелектуальної драми,
"драми ідей". Продовжуючи на новій основі традиції ібсенівського
театру, Б. Шоу створив неповторно своєрідну драматургічну систему.Драматичний
конфлікт виявляється в Шоу гострим зіткненням фальшивих уявлень про життя,
вигаданих ідеалів, створених суспільством для приховування правди, із справжнім
розумінням життя. Такий конфлікт реалізується в напруженій ідейній суперечці,
драматичній дискусії, яка перемежовується з дією. Обговоренню підлягало все —
проблеми, характери та вчинки дійових осіб. Перший акт у драмах Шоу — це
найчастіше підготовка до диспуту, який розгоряється на повну силу й досягає
кульмінації у другій чи третій дії. Дискусії, які ведуться у драмах,
збагачуються новими доказами в передмовах — Шоу присвячує цілі сторінки аналізу
нових наукових відкриттів, обговорює важливі гіпотези. Такий прийом — своєрідний заклик
до того, щоб люди вчилися науково аналізувати відносини в суспільстві, стосунки
в родині, проблеми виховання, освіти й навіть медицини.
Коментарі
Дописати коментар