Маленька жінка, котра почала велику війну

Ця тендітна жінка – донька священика, вчителька, мати сімох дітей – на перший погляд нічим не відрізнялася від американських домогосподарок середини ХІХ століття. Нічим, крім, хіба що, загостреного відчуття справедливості та сміливості чинити так, як підказує серце. Вихована на принципах милосердя та взаємодопомоги, вона дотримувалася їх протягом усього життя. Мало того, що вона переховувала у своєму домі рабів-утікачів – ще й насмілилася однією з перших заявити про приниження рабовласниками людської гідності. Й обставини склалися так, що її голос прозвучав на весь світ. Написавши роман “Хатина дядька Тома”, Гарріет Бічер-Стоу примусила сучасників переглянути загальноприйняті уявлення про рівність та справедливість і стала однією з найвидатніших жінок свого часу.

Гаррієт Бічер-Стоу була 6-ю дитиною в родині з 11 дітей. Всі сім її братів стали проповідниками або пасторами. Майбутня письменниця вже в 14 років викладала латинь, а в 16 – теологію. Ідея роману про жахи рабства «Хатина дядька Тома» прийшла до Гаррієт в церкві після поїздки по південних штатах. У 1862 році, Гаррієт була запрошена до Вашингтона, щоб зустрітися з президентом Лінкольном. Після громадянської війни Гаррієт почала захищати права заміжніх жінок.